Аналіз крові: що таке фактор згортання крові – фібриноген?

Система згортання крові відіграє ключову роль у підтримці гомеостазу організму та захисті від крововтрат. Одним з її центральних компонентів є білок фібриноген — найважливіший фактор згортання крові. Він виробляється печінкою і надходить у кровообіг за потреби.
За наявності рани та початку кровотечі в результаті низки етапів формується згусток - напівтверда маса, яка зупиняє кровотечу. На одному з останніх етапів формування згустку розчинний фібриноген перетворюється на нерозчинні фібринові нитки, які переплітаються, утворюючи стабілізуючу сітку, що прикріплюється до пошкодженої ділянки до загоєння.
Навіщо його вимірюють?
Тест на фібриноген проводиться для виявлення можливого порушення згортання крові, яке може бути дефіцитним (геморагічні епізоди) або надлишковим (тромботичні епізоди). В інших випадках тест використовується для визначення ризику розвитку серцево-судинних захворювань.
Тест на фібриноген оцінює концентрацію та функціональність фібриногену в крові. Зокрема, існує два типи лабораторних тестів для оцінки цих параметрів. Тест на активність визначає функціональність фібриногену при утворенні згустка, тобто його здатність перетворюватися на фібрин. Час, необхідний для утворення згустка, прямо пропорційний активності присутнього глікопротеїну. Більш тривалий тест може бути пов'язаний зі зниженням концентрації фібриногену. Кількісний тест - вимірює концентрацію фібриногену в крові.
Коли слід проводити тест?
Аналіз на фібриноген призначається лікарем у таких випадках: після кровотечі або тромботичних епізодів; при збільшенні протромбінового часу (ПЧ); при наявності у пацієнта спадкового дефіциту фібриногену або сімейного анамнезу; коли необхідна інформація для оцінки ризику розвитку серцево-судинних захворювань.
Які нормальні значення? Нормальний рівень фібриногену коливається від 150 до 400 мг/дл, із середнім значенням близько 225 мг/дл.
Високий рівень фібриногену — причини
Хронічно підвищений рівень фібриногену, як уже згадувалося, пов'язаний з ризиком серцево-судинних захворювань. Рівень фібриногену підвищується при запальних процесах будь-якого походження, в період відновлення після хірургічних операцій та під час вагітності.
Інші можливі причини підвищення концентрації фібриногену включають: гострі інфекції; пухлини; інсульт; гепатит; запальні захворювання, (такі як ревматоїдний артрит і гломерулонефрит); важкі опіки, травми; прийом оральних контрацептивів; куріння; ожиріння.
Низький рівень фібриногену — причини
Зниження рівня фібриногену може спостерігатися при: важкому захворюванні печінки (через зниження синтетичної здатності печінки); недоїданні; анемії; трофоемболії; гемофілії; фібринолізі; серйозних інфекціях; еклампсії; деяких видах раку (наприклад, лейкемії та раку передміхурової залози).
Також можуть бути присутніми більш-менш важкі спадкові дефіцити — як кількості циркулюючого фібриногену, так і його функціональної активності — з схильністю до важких кровотеч.
Як вимірюється рівень фібриногену?
Тест на фібриноген проводиться шляхом забору крові з вени на руці. Здати тест на фібриноген можна в будь-якому з пунктів забору лабораторії «Лакмус».
Спеціальної підготовки для аналізу крові на фібриноген не потрібно. Нормальні результати активності фібриногену зазвичай відображають хорошу здатність крові згортатися. Високі концентрації фібриногену неспецифічні, тому вони не вказують на причину тимчасового підвищення рівня фібриногену або локалізацію захворювання. Рівень фібриногену в плазмі також може бути генетично обумовлений.