Аналізи крові: глюкозотолерантний тест (глікемічна крива)

Глюкозотолерантний тест (глікемічна крива) - це аналіз, який вимірює рівень цукру в крові за допомогою зразка, взятого натще і через дві години після перорального прийому розчину глюкози.
Навіщо проводиться тест?
Аналіз корисний для скринінгу та діагностики діабету та переддіабету, він також дозволяє контролювати пацієнтів, у яких спостерігається висока (гіперглікемія) або низька (гіпоглікемія) концентрація глюкози в крові. Глюкозотолерантний тест часто проводять вагітним жінкам для виявлення можливої наявності гестаційного діабету.
Як поріг, при перевищенні якого визначаються порушення рівня цукру, Всесвітня організація охорони здоров'я встановила значення 110 мг/дл. Здати глюкозотолерантний тест можна у будь-якому з пунктів забору лабораторії «Лакмус».
Коли призначають аналіз?
Глюкозотолерантний тест призначає лікар за наявності обґрунтованої підозри на зміни вуглеводного обміну. Тест необхідно проводити вранці  строго натщесерце, з подальшим контрольним виміром, який буде контрастом і порівнянням.
Глікемічна крива: які нормальні значення?
Для побудови глікемічної кривої, як згадувалося вище, визначають значення натщесерце і через дві години після прийому глюкози.
Глюкозотолерантний тест повинен проводитися з дотриманням деяких критеріїв: введення 75 г глюкози в 250-300 мл води протягом періоду часу від 30 секунд до 5 хвилин (у дітей або пацієнтів з масою тіла менше 43 кг доза глюкози дорівнюватиме 1,75 г на кг ваги); проби крові беруться до і через дві години після прийому глюкози або до і через 30, 60, 90 та 120 хвилин.
Нормальними вважаються значення: до 95 мг/дл одразу після прийому розчину глюкози; до 180 мг/дл через 60 хвилин; менше 155 мг/дл через 120 хвилин.
Якщо тест глікемічної кривої показує значення глюкози після прийому внутрішньо від 140 до 200 мг/дл, а рівень натще становить від 110 до 126 мг/дл, зміна визначається як зниження толерантності до глюкози. Цей стан має фундаментальне значення, оскільки, хоча він ще не переріс у цукровий діабет, але все ще має проблемні характеристики, які необхідно вирішувати відповідним чином. Фактично такі пацієнти наражаються на більший ризик серцево-судинних захворювань (зокрема, ішемічної хвороби серця).
У більшості випадків порушення толерантності до глюкози пов'язане з:
•    наявністю метаболічного синдрому (тобто наявності стану інсулінорезистентності);
•    компенсаторною гіперінсулінемією;
•    зниженням рівня холестеринемії ЛПВЩ або артеріальною гіпертензією.
Цукровий діабет визначається, якщо значення натщесерце перевищують 126 мг/дл і 200 мг/дл протягом двох годин після прийому глюкози або цукру. Серед факторів ризику, що зазвичай підвищують ймовірність цукрового діабету, варто назвати: високу концентрацію тригліцеридів; артеріальну гіпертензію; ожиріння та малорухливий спосіб життя.
Зміни глікемічної кривої може викликати не лише цукровий діабет. Часто причиною таких змін стає стрес; надмірне вживання їжі; синдром Кушинга; гіпертиреоз; гіперкортикоадреналізм; пухлина підшлункової залози; панкреатит.
Як підготуватись до глюкозотолерантного тесту?
Протягом трьох днів, що передують аналізу, пацієнт повинен споживати не менше 150 г вуглеводів на день і припинити прийом препаратів, які можуть впливати на вуглеводний обмін. На момент обстеження пацієнт повинен голодувати протягом 8–14 годин (дозволяється пити воду, але не алкоголь чи солодкі напої). Також важливо не курити та намагатися не хвилюватися.
Наявність таких захворювань, як гіпертиреоз, гіперкортикоадреналізм, акромегалія, синдром мальабсорбції та гастроентеропатії може вплинути на результати тесту. Вагітність також може змінити глікемічну криву.