Цинк. Значення для організму

      Цинк – мікроелемент, необхідний людині та багатьом іншим тваринам, а також рослинам та мікроорганізмам. Він являє собою другий за поширеністю метал в організмі людини після заліза і є єдиним металом, який присутній у всіх класах біологічних каталізаторів. Він відіграє істотну роль для правильного функціонування багатьох гормонів, включаючи інсулін, гормон росту та статеві гормони. У нашому організмі багато цинку міститься у м'язах, еритроцитах та лейкоцитах. Мікроелемент необхідний для роботи більше трьох сотень ферментів.
     Цинк також дуже важливий для розвитку ембріона і плода, він має антиоксидантну функцію, яка опосередковано протидіє окисному стресу. 
     Дефіцит цинку
 Дефіцит цинку зазвичай виникає через його недостатнє надходження з їжею, але може бути пов'язаний і з:
•    порушеннями всмоктування;
•    хронічними захворюваннями печінки та нирок;
•    серповидно-клітинною анемією;
•    діабетом;
•    злоякісними пухлинами.
Групи ризику дефіциту цинку: діти та люди похилого віку.
     Симптоми дефіциту цинку бувають різних типів. Найбільш значущі клінічні ознаки включають уповільнення зростання, діарею, імпотенцію, затримку статевого дозрівання, алопецію, дефекти вуглеводного обміну.
 Легка недостатність цинку пригнічує імунний захист, (хоч те саме може статися і при надлишку мікроелемента в раціоні).
     Наукові дослідження показали, що вегетаріанці страждають від дефіциту цинку так само, як і м'ясоїди. Виходить, що цинк можна отримувати із продуктів рослинного походження. Надлишок харчових волокон може перешкоджати його засвоєнню. Клітковина збільшує кишковий транзит та знижує загальне всмоктування.
Деякі експериментальні дані свідчать про те, що споживання цинку вище рекомендованої добової дози може знадобитися тим, чия дієта багата на фітати. Фітинова кислота має тенденцію хелатувати цинк, присутній у насінні злакових та висівках, а це сприяє порушенню всмоктування мінералу.
Токсичність цинку
Хоча цинк і є важливою поживною речовиною для здоров'я, його надлишок може бути шкідливим. Високі дози цього мінералу пригнічують абсорбцію міді та заліза. Шлунковий сік містить соляну кислот, у якій металевий цинк легко розчиняється, утворюючи їдку сполуку. Проковтування дітьми монет із вмістом цинку може призвести до пошкодження слизової оболонки шлунка через його високу розчинність.
Основні токсичні ефекти виникають внаслідок тривалого прийому в дозах вище 150 мг на добу та представлені анемією, зниженням рівня холестерину ЛПВЩ – «хорошого»  холестерину та пригніченням імунної функції. Гостра токсичність зустрічається рідко, оскільки прийом великих доз викликає блювоту.
Люди, які споживають більше 100-300 мг цинку щодня можуть страждати від вторинного дефіциту міді. Вдихання парів цинку, наприклад, при зварюванні оцинкованих матеріалів, викликає клінічну картину, відому як «цинкове тремтіння». Також цинк може пошкоджувати нюхальні рецептори, викликаючи аносмію.
Рекомендовані дози цинку
Основними джерелами цинку є: риба, червоне м'ясо, злаки, бобові, горіхи та водорості. Рослинний цинк менш доступний, тому що, зв'язуючись з фітиновою кислотою, він може утворювати нерозчинний комплекс, який не засвоюється.
Щоб точно визначити свої рівні цинку, і при необхідності відкоригувати дієту в потрібному напрямку, ви можете звернутися до будь-якого з пунктів забору лабораторії «Лакмус». Вартість дослідження на сьогодні становить 200 грн.
Для дорослих чоловіків рекомендована доза цинку щодня становить 6,8 мг, а жінок – 9,4 мг. Допустимі верхні рівні споживання для дорослих – 40 мг на день. Для дітей віком до 1 року – 3 мг на добу, до 14 років – 8 мг на добу.