Цитомегаловірус

Цитомегаловірус (ЦМВ) - досить поширений вірус, який заражає людей різного віку і, потрапивши всередину тіла раз може залишитися там на все ваше життя. Більшість інфекцій, що викликаються цитомегаловірусом, мають тенденцію до безсимптомного протікання, тобто ми часом і не підозрюємо, що вже є вірусоносіями.

Цитомегаловірус відноситься до сімейства герпесвірусів, в «родинних» зв'язках з якими числяться: віруси простого герпесу, вітряної віспи та мононуклеозу (вірус Епштейна-Бар).

Шляхи передачі

Від інфікування цитомегаловірусом не застрахований ніхто, але існують групи людей, які найбільш схильні до ризику. Це новонароджені, заражені від матері під час вагітності і люди з проблемами імунної системи. Зменшити ризик зараження цитомегаловірусом можна, приділяючи більше уваги особистій гігієні, наприклад, частіше мити руки.

Зараження вірусом головним чином відбувається через:

- поцілунки;

- сексуальний контакт;

- грудне годування;

- переливання крові;

- пересадку органів.

Цитомегаловірус можна виявити у виділеннях і рідинах організму: сечі, слині, крові, сльозах, спермі, вагінальних виділеннях.
Контакт зі слиною і сечею маленьких дітей - основна причина цитомегаловірусу серед вагітних жінок.

Ознаки

Як уже згадувалося вище, більшість пацієнтів, інфікованих ЦМВ, не страждають від будь-яких симптомів. Однак не всім так щастить, іноді цитомегаловірус дає про себе знати за допомогою:

- підвищеної температури;

- швидкої стомлюваності;

- хворого горла;

- опухлих мигдалин.

Ці загальні симптоми дуже схожі на ознаки інших хвороб, так що хворий навіть не підозрює, що страждає саме від ЦМВ.

Багато дітей з вродженою цитомегаловірусною інфекцією мають проблеми з печінкою, селезінкою, червоні плями на шкірі, низьку вагу при народженні, судоми. Можуть мати місце і більш серйозні порушення, що ведуть до інвалідності. Це:

- глухота;

- сліпота;

- розумова відсталість;

- мікроцефалія;

- відсутність координації.
У деяких дітей симптоми ЦМВ не проявляються протягом декількох місяців або навіть років після народження. Малюк, який здається здоровим, може вже мати проблеми зі слухом або зором.

Діагностика

Щоб з'ясувати, чи страждаєте ви від цитомегаловірусу, досить прийти в пункт забору лабораторії «Лакмус». Лабораторні тести, насправді, здатні виділити вірус і з рідин, і з матеріалу біопсії (аналіз невеликого зразка тканини тіла). Виявити ЦМВ можна також за допомогою серологічного тесту, який вимірює кількість специфічних антитіл, присутніх в крові. (Ціна аналізу крові - 100 грн.)

Терапія

Якщо у жінки виявлено наявність вірусу то, щоб знизити ризик передачі плоду, можна перейти до внутрішньовенного введення імуноглобуліну, для забезпечення матері ефективними антитілами, що протидіють поширенню вірусу. Якщо ЦМВ вже контактує з плодом, то терапія націлена на допомогу дитині в протистоянні вірусної активності.

Профілактика

Вакцини, що запобігає зараженню ЦМВ, на сьогодні не існує. Але майбутні мами можуть зробити декілька простих кроків, щоб зменшити ризики зараження.

Якщо ви вагітні:

А) Намагайтеся без потреби не контактувати з малюками у віці до двох з половиною років.

Б) Обмежте контакт зі слиною маленьких дітей, не розділяйте з ними їжу, не цілуйте.

В) Мийте руки з милом протягом 15-20 секунд, особливо якщо ви тільки що змінили підгузник або торкалися носових виділення маленької дитини.