Хламідіоз: що слід знати?

Це захворювання відоме як «тиха інфекція», оскільки у більшості пацієнтів (як чоловіків, так і жінок, приблизно в 50% і 70% випадків відповідно) не спостерігається жодних симптомів. Йдеться про хламідіоз  – одне з найпоширеніших ЗПСШ. Його викликає бактерія Chlamydia trachomatis. Підступність захворювання проявляється в тому, що воно може викликати непрохідність маткових труб  і, як наслідок, безпліддя.
Які шляхи передачі хламідіозу? Інфекція зазвичай передається при незахищеному статевому акті та при контакті з інфікованими виділеннями (спермою або вагінальними виділеннями). Причиною зараження може бути незахищений вагінальний, анальний чи оральний статевий акт, обмін секс-іграшками. Хламідія також передається від матері до дитини під час вагітності. Однак хламідіозом не можна заразитися при випадковому контакті, наприклад, при поцілунках, обіймах, використанні спільних ванних кімнат, рушників, басейнів, туалетів та столових приладів.
Які ознаки хламідіозу? Як згадувалося вище, хвороба часто протікає безсимптомно. Однак якщо ознаки присутні, то вони з'являються через один-три тижні після зараження. У жінок виникають: аномальні вагінальні кровотечі, печіння при сечовипусканні, висока температура, біль у попереку, біль унизу живота, нудота, біль під час статевого акту, незвичайні виділення з піхви. Чоловіки можуть скаржитися на біль і печіння при сечовипусканні, білі або сірі виділення зі статевого члена, печіння або свербіж в уретрі, біль у яєчках.
Крім статевих органів, хламідія також може інфікувати пряму кишку, при незахищеному анальному статевому акті, що викликає дискомфорт та виділення з анального отвору; горло – при незахищеному оральному сексі. При попаданні інфікованої сперми в очі виникає кон'юнктивіт.
Як лікувати хламідіоз? Лікування захворювання потребує застосування антибіотиків. Антибіотикотерапію слід проводити до кінця, навіть якщо клінічна картина значно покращала. Хронічний перебіг хламідіозу сприяє виникненню запальних захворювань органів малого тазу, які можуть спричинити постійний біль, ускладнення під час вагітності, безпліддя. Підвищений ризик викидня, передчасних пологів та зараження новонародженого.
Як діагностувати хламідіоз? У відповідь на зараження хламідіями імунна система хворого починає виробляти антитіла - імуноглобуліни (Ig). Через п'ять днів після інфікування у крові з'являються IgM. Потім на зміну йому синтезуються Ig А та IgG. Тому якщо в крові не виявлено імуноглобулін М, проте є імуноглобуліни G, то це свідчить про те, що зараження відбулося більше 3 місяців тому. Здати аналіз на імуноглобуліни до хламідій можна у будь-якому з пунктів забору лабораторії «Лакмус».
Також способом діагностики є вагінальний мазок, а для чоловіків – посів сперми. Коли у пацієнта діагностовано хламідіоз (або будь-яке інше захворювання, що передається статевим шляхом), необхідно повідомити всіх недавніх сексуальних партнерів, щоб вони могли пройти необхідні аналізи та, можливо, терапію.
Які чинники впливають аналіз? Будь-яка антибіотикотерапія протягом кількох днів до тесту може вплинути на результат тесту. Рекомендується повторити тест через деякий час після лікування, щоб унеможливити рецидиви.
Чи можна запобігти хламідіозу? Найкращий спосіб запобігти хламідіозу або будь-якому захворюванню, що передається статевим шляхом, — утримуватися від вагінальних, оральних та анальних статевих контактів. При статевих відносинах бажано використовувати презерватив. Важливо надягати його від початку статевого акту чи будь-якого контакту між статевими органами.
Інші методи контролю народжуваності, такі як протизаплідні таблетки, не захищають від інфекцій, що передаються статевим шляхом. Статевий акт з одним партнером дозволяє знизити ризик зараження венеричними захворюваннями. Імовірність зараження стає вищою зі збільшенням числа сексуальних партнерів.