Паразитарні грибки шкіри

Грибки, які зазвичай зустрічаються у флорі шкіри і навколишньому середовищі, як правило, співіснують з людським організмом в стані сапрофітів, не викликаючи яких-небудь пошкоджень. Однак ці грибки можуть при певних умовах вести себе як патогенні мікроорганізми. Вони «експлуатують» стан імунної слабкості організму, щоб збільшувати свої колонії на шкірі.

Інфекції, викликані грибками, частіше зустрічаються влітку, коли спека і вологість, характерні для цього сезону, полегшують мікозніріст і поширення в людних місцях, таких як басейни і пляжі. Грибки передаються з великою легкістю в разі зміни рН шкірних покривів. Як правило, поверхневі грибкові ураження викликані дерматофітами або дріжджами.

Група дерматофітів являє собою особливий тип патогенних мікроорганізмів, які вражають роговий шар шкіри, волосся і нігті. Ця категорія включає в себе види Epidermophyton, Microsporum і Trichophyton. Дані види відповідальні за 40 -50% всіх поверхневих мікозів.

Дріжджові грибки - одноклітинні мікроорганізми, не ниткової форми, що відтворюються безстатевим шляхом і локалізується у вологих ділянках тіла (порожнині рота, пахвових западинах, міжпальцевих просторах, анально-генітальній області). Найбільш важливі дріжджі в дерматології: Candida Albicans, Malassezia.

Шкірні захворювання, викликані грибками, можуть торкнутися кожного, незалежно від статі і віку. У більшості випадків у пацієнтів з мікозами має місце зниження місцевого імунітету або імуносупресія (діабет, СНІД, дисбактеріоз і т.д.) Передача мікозного агента здійснюється від людини, тварин (кішки, собаки, кролики, миші, великої рогатої худоби) до людини, і рідше - з грунту і забруднених об'єктів до людини.

Фактори ризику

Патологічній грибкій колонізації сприяють різні чинники, які включають в себе:

- харчування, багате цукрами і вуглеводами;

- недостатню гігієну;

- фізичне перенапруження;

- ситуацію хронічної мацерації шкіри (підвищена пітливість);

- тривалу терапію на основі антибіотиків або гормонів.

Симптоми

Залежно від грибкового агента, шкірні прояви можуть включати: набряк, почервоніння, плями, свербіння, гіпо- або гіперпігментацію.

Як правило, грибок викликає появу плям білого або червонуватого кольору, що зудять, з лускатими краями, злегка виступаючими над поверхнею. З плином часу плями можуть темніти. При ураженні волосистої частини голови, можлива поява ділянок алопеції (облисіння).

Інші симптоми, пов'язані з наявністю грибкової інфекції, включають в себе відчуття печіння, пухирі, виразку поверхні, потовщення нігтів, лущення.

Діагностика шкірних мікозів ґрунтується на клінічній картині уражень, даних огляду шкіри, мікроскопічного дослідження культури інфікованої тканини. Для диференціальної діагностики лікар може використовувати лампу Вуда, здатну виявляти типову флуоресценцию (золоту для Malassezia і зелену для дерматофітів), і виключати немікозні дерматози.

У будь-якому з пунктів забору лабораторії «Лакмус» можна пройти зішкріб на паразитарні грибки (плюс демодекоз). Вартість аналізу на сьогодні становить 20 грн.

Лікування

Після визначення виду грибка, відповідального за клінічні ознаки, призначається специфічна терапія. Хороші результати дають місцеві засоби (спреї, шампуні, креми, муси, лосьйони, порошки). Оральні препарати застосовують при стійких шкірних мікозах, доза і тривалість лікування відрізняються залежно від місця інфікування.

Для того щоб зменшити свербіж і біль, протягом перших кількох днів доцільне використання місцевих кортикостероїдів (наприклад, гідрокортизону).