Залізодефіцитна анемія

   Всесвітньою організацією охорони здоров'я (ВООЗ) поняття анемії визначається як стан зі значенням гемоглобіну нижче 14 г / л - у чоловіків, 12 г / л - у жінок, і 11 г / л - у вагітних. Серед множинних причин анемії провідне місце при належить дефіциту заліза.
Захворюваність на залізодефіцитну анемію (або сидеропенічну анемією) вище в країнах, що розвиваються, проте хвороба також поширена і в Європі, особливо серед дітей раннього віку, підлітків і вагітних. В середньому на залізодефіцитну анемію страждає 3% чоловіків, 20% - жінок, 50% - вагітних жінок.
   Групи ризику і причини
  Слід звернути увагу на те, що харчування пацієнта може виявитися неадекватним в певних життєвих обставинах. Наприклад, люди похилого віку часто слідують обмеженим дієтам, що містять мало м'яса, з економічних причин або через стоматологічні труднощі.
Вегетаріанці - серйозна група ризику. Навіть якщо фрукти і овочі містять дискретні відсотки заліза, то нітрати, фосфати і волокна, схильні зв'язувати залізо і зменшувати його поглинання організмом.
Залізодефіцитна анемія частіше зустрічається серед нижчих соціальних класів, ніж серед вищих або середніх (61% проти 39%).
Фактори, що визначають дефіцит заліза, відрізняються в різних групах пацієнтів. Серед дорослого населення від залізодефіцитної анемії, перш за все, страждають жінки репродуктивного віку. Пік захворюваності у чоловіків припадає на підлітковий вік і після 30 років.
              Стан дефіциту заліза може бути визначено: недостатнім споживанням, недостатнім поглинанням, підвищеною потребою, затяжною втратою заліза.
              Знижене поглинання заліза спостерігається при стеатореї, хронічній діареї у пацієнтів, які перенесли операцію з резекції кишківника (зменшення абсорбуючій поверхні) і у тих, хто страждає від зниженої секреції соляної кислоти в шлунку (гіпохлоргідрія).
      Діти, особливо в перші роки життя, мають критичні потреби в залозі для підтримки зростання м'язової маси і збільшення об'єму крові, і ці потреби часто не компенсуються споживанням їжі.
Кровотеча всередині тканин або порожнин тіла може супроводжуватися повним загоєнням з повторним використанням заліза організмом, проте зовнішня кровотеча вичерпує запаси цієї мінеральної речовини. Ці втрати можуть виникати у жінок дітородного віку (менструальний цикл і вагітність), в шлунково-кишковому тракті або в інших місцях.
Шлунково-кишкові кровотечі є основним провокатором сидеропенічної анемії у літніх пацієнтів. Найбільш часті причини кровотечі: геморой, геморагічний гастрит, виразки шлунка і дванадцятипалої кишки, рак товстої кишки і шлунку, виразковий коліт, хвороба Крона, гострики, зловживання протизапальними препаратами. Інші джерела крововтрат (не шлунково-кишкових): пневмонії з кровохарканням, пухлини нирок, що ведуть до гематурії, рак матки, донорство крові.
Симптоми залізодефіцитної анемії змінюються з плином часу. Спочатку вони можуть бути м'якими, так як організм управляє механізмами компенсації і поставляє мінерал з інших депо. Коли ж дефіцит заліза триває, ознаки анемії посилюються.
Найбільш поширеними симптомами анемії є: астенія, головний біль і запаморочення, задишка і затруднене дихання, дратівливість, безсоння, глосит, кутовий хейліт, дисфагія, кишкова мальабсорбція, сухість і крихкість волосся і нігтів, випадання волосся, холодні кінцівки, поколювання в ногах.
Іноді збільшується селезінка. У разі серйозного дефіциту заліза виникає особливий симптом, такий як пікацизм, тобто компульсивне бажання їсти певні речовини, (наприклад, бруд, лід, фарби).
Визначити свій рівень гемоглобіну і здати кров на аналіз можна в будь-якому з пунктів лабораторії «Лакмус». (Вартість розгорнутого аналізу крові на сьогодні становить 90 грн.)
Лікування залізодефіцитної анемії має на меті забезпечення організму достатньою кількістю заліза, нормалізацію і підтримання адекватних рівнів гемоглобіну, стимуляцію правильного еритропоезу. Терапія включає в себе використання солей заліза в таблетованих або ін'єкційних формах. Корекція анемічного стану може бути досягнута приблизно через три місяці.