Гіпоксемія

Гіпоксемією прийнято називати такий стан, при якому рівень кисню, що міститься в артеріальній крові, недостатній. Це потенційно дуже небезпечно, так як погано насичена киснем кров не в повній мірі живить тканини і органи. А дефіцит оксигенації веде до гіпоксії та неадекватних функцій. Основні органи, для яких гіпоксемія становить найбільшу небезпеку, це мозок і печінка.
Хоча гіпоксія і гіпоксемія - різні поняття, ми іноді схильні плутати дані терміни. Помилка відбувається через тісний взаємозв'язок обох станів. Спробуємо розібратися краще. Отже, гіпоксемія має відношення виключно до крові. Гіпоксія ж стосується кисню, доступного на тканинному рівні, дефіцит якого не завжди пов'язаний зі станом гіпоксемії. Так, наприклад, якщо перев'язати палець ниткою, він зблідне - це приклад місцевого процесу гіпоксії, що не залежить від рівнів кисню в нашій крові.
Причини
Щоб глибше зрозуміти причини гіпоксемії, необхідно нагадати, що газообмін між кров'ю і атмосферою відбувається в альвеолах. Фактично, всередині цих структур кров збагачується киснем, що містяться в повітрі, яке ми вдихаємо, і звільняється від вуглекислого газу, який «викидається» тканинами.
Гіпоксемія проявляється тоді, коли газообмін між кров'ю і атмосферою порушений. Існує ряд умов, при яких спостерігається цей обмінний дефіцит. Так блокує проходження повітря надлишок слизу, що утворюється при сильних нападах астми, або присутність чужорідного тіла, яке випадково вдихнули. Становить небезпеку і гострий респіраторний-дистрес синдром -серйозне захворювання легень, викликане пошкодженням альвеолярних капілярів.
Діяльність дихального центру здатні пригнічувати деякі препарати. Класичним прикладом таких ліків є наркотики і анестетики.
Серед інших причин гіпоксемії слід назвати: вроджені вади серця; емфізему легень; пневмонію; тромбоемболію легеневої артерії; легеневий фіброз.
Гіпоксемія, як наслідок гірської хвороби, починає проявлятися на висоті близько 2500 метрів. На такому рівні через низький атмосферний тиск, газообмін між кров'ю і атмосферою зменшений.
Ознаки та діагностика
Гіпоксемія і те, що вона тягне за собою, проявляється з різною симптоматикою від пацієнта до пацієнта, в залежності від запуску патологічних станів. Загальні ознаки: зміна кольору шкіри, який може стати блакитним, або червоним; кашель і кровохаркання; збільшення частоти серцевих скорочень, спрямоване на підвищення оксигенації тканин; інтенсивне потовиділення.
Найтиповішим симптомом гіпоксемії є задишка. У менш важких випадках це проявляється тільки при стресі. Якщо стан серйозний, задишка здатна з'явитися і в спокої.
Для діагностики гіпоксемії, крім об'єктивних даних, ЕКГ і УЗД серця, потрібно провести аналіз крові для визначення рівнів гемоглобіну та еритроцитів. Здати його можна в будь-якому з пунктів в забору лабораторії «Лакмус».
Лікування і профілактика
У випадках явної гіпоксемії та гіпоксії медичне втручання повинно бути негайним і грунтуватися на введенні кисню (оксигенотерапія). Як тільки рівні кисню відновляться, необхідний аналіз причин запуску. Наприклад, в разі астми призначаються бронходилататори та інгаляційні кортикостероїди, мета яких полягає в тому, щоб розблокувати дихальні шляхи.
Якщо пацієнт страждає від важкої гіпоксемії, може знадобитися штучна вентиляція легенів.
Пацієнтам з групи ризику рекомендується: кинути палити, тому що активне куріння є однією з основних причин емфіземи легень; уникати пасивного куріння і регулярно займатися спортом, так як це покращує фізичну стійкість.