Маркери запалення: що це та для чого використовуються?

Ми знаємо, що запалення є частиною імунної відповіді організму. Цей стан може бути гострим, що розвивається швидко, наприклад, після травми або під час інфекції, або хронічним за наявності таких станів, як аутоімунні захворювання чи рак.
Маркери запалення — це молекули або білки, що виділяються в кровотік, коли певний орган або тканина уражені значною запальною реакцією.
Для чого використовуються маркери запалення?
Оцінка цих показників потрібна для виявлення запалення та моніторингу його перебігу, особливо після терапії. Крім того, маркери можуть використовуватися для оцінки ризику розвитку у пацієнта певних захворювань. Аналізи зазвичай призначаються у поєднанні з іншими діагностичними тестами, коли лікар підозрює у пацієнта гостре або хронічне захворювання.
Які існують маркери запалення?
Найчастіше використовувані маркери запалення: С-реактивний білок; швидкість осідання еритроцитів (ШОЕ); прокальцитонін, кальпротектин і фібриноген. Визначити їх показники можна в будь-якому з пунктів забору лабораторії «Лакмус».
С-реактивний білок (СРБ) — один із білків гострої фази запалення. СРБ виробляється переважно в печінці у відповідь на такі стимули, як патогенні мікроорганізми та імунні комплекси, а також після травми. Підвищення рівня СРБ спостерігається при багатьох різних запальних захворюваннях, включаючи ревматологічні та аутоімунні захворювання, бактеріальні або вірусні інфекції, травми.
Рівень СРБ корелює зі швидкістю осідання еритроцитів (ШОЕ). Однак, на відміну від тесту на ШОЕ, рівень СРБ підвищується та знижується швидше.
Швидкість осідання еритроцитів (ШОЕ) є неспецифічним маркером і інтерпретується в контексті інших цільових клінічних тестів. Підвищені результати не повідомляють лікарю точно, де локалізується запалення або що його спричиняє. Для правильної інтерпретації ШОЕ використовується у поєднанні з іншими тестами, такими як антинуклеарні антитіла (АНА), ревматоїдний фактор, фібриноген та інші загальні аналізи.
Прокальцитонін (ПКТ) є попередником кальцитоніну та використовується як біологічний маркер сепсису, септичного шоку й тяжких запальних реакцій. Підвищений рівень у плазмі крові переконливо свідчить про запальну реакцію на системну бактеріальну інфекцію. Прокальцитонін може вироблятися різними клітинними компонентами та багатьма органами у відповідь на прозапальні стимули, наприклад, бактеріальні ендотоксини та запальні цитокіни.
Кальпротектин — речовина, що міститься в нейтрофілах, які проявляють високу запальну активність. Кількість кальпротектину в калі може використовуватися для диференціації запальних захворювань кишечника від незапальних причин симптомів, наприклад, при синдромі подразненого кишечника.
Фібриноген — фактор, необхідний для згортання крові, який вивільняється в кровотік за потреби. За наявності рани та початку кровотечі утворюється кров'яний згусток у результаті низки етапів гемостазу. На одному із завершальних етапів розчинний фібриноген перетворюється на нерозчинні фібринові нитки, які переплітаються, утворюючи сітку, що стабілізує ушкоджену ділянку. Його рівень підвищується під час запальних процесів будь-якого походження, у період відновлення після операцій та під час вагітності.
Супутні аналізи: для чого необхідні?
Часто лікар призначає пацієнту додаткові аналізи поряд із маркерами запалення для оцінки загального стану здоров'я, а також для перевірки роботи нирок, печінки, електролітного та кислотно-лужного балансу. Залежно від конкретного клінічного випадку ці аналізи можуть включати: нирковий профіль; печінковий профіль; електроліти.
У будь-якому разі слід пам’ятати, що результати кожного з тестів не варто інтерпретувати окремо, а завжди в сукупності з іншими показниками та аналізами.