Сечовина в крові: коли призначають аналіз?

Сечовина в крові — це лабораторний показник, що виражає концентрацію небілкового азоту в крові. Більша частина цього азоту міститься в сечовині — нешкідливій молекулі, що утворюється в результаті трансформації аміаку. Аміак утворюється в результаті розпаду амінокислот — будівельних блоків білків, які беруть участь у побудові органічних тканин.
Отже, сечовина трансформується в печінці та вивільняється в кровотік, потім виводиться із сечею після фільтрації нирками. Тому визначення її рівня в крові корисне для моніторингу функції нирок.
Вимірювання цього метаболіту використовується як індикатор роботи нирок з 1903 року. Завдяки ниркам більша частина сечовини виводиться із сечею, а невелика кількість реабсорбується в канальцях. При зниженій функції нирок організм не здатний виводити з крові азотисті продукти розпаду білків.
Навіщо це вимірюють?
Вимірювання рівня сечовини в крові показане за наявності: ознак, що вказують на дисфункцію нирок; хронічних захворювань, таких як діабет і серцева недостатність. Крім того, аналіз на сечовину в крові може бути призначений для моніторингу ефективності діалізу або інших методів лікування у пацієнтів із хронічними та гострими захворюваннями нирок.
Які нормальні значення?
У здорових дорослих людей при збалансованому харчуванні рівень сечовини в крові коливається від 22 до 46 мг/дл. Це значення стосується концентрації сечовини в плазмі. Деякі лабораторії використовують різні аналітичні методи, орієнтуючись на концентрацію азоту сечовини в крові. У цьому випадку фізіологічні значення сечовини знаходяться в діапазоні від 10,3 до 21,4 мг/дл.
Високий рівень азоту сечовини в крові не обов’язково вказує на порушення функції нирок. У багатьох людей, які дотримуються високобілкової або кетогенної дієти, рівень сечовини в крові буде близьким до верхньої межі норми або навіть перевищувати її. Це явище також очевидне при зниженні споживання води.
Навпаки, підвищений синтез білкових метаболітів може компенсуватися рясним споживанням рідини, що збільшує виведення сечовини із сечею та знижує концентрацію метаболіту в плазмі.
Гіперазотемія — рівень сечовини підвищується, якщо печінка виробляє більше сечовини або якщо нирки гірше її фільтрують. Високий рівень сечовини може бути спричинений: гострим або хронічним захворюванням нирок; обструкцією сечовивідних шляхів; зниженням кровопостачання нирок.
До інших станів, які можуть підвищити рівень сечовини, належать: вагітність; цироз; подагра; терапія кортикостероїдами; зневоднення; серцева недостатність, великі опіки.
Низький рівень сечовини в крові зустрічається нечасто. Гіпоазотемія — зниження рівня сечовини відбувається переважно у випадках недоїдання (дієта з низьким вмістом білка або вуглеводів), печінкової недостатності та отруєння. У будь-якому разі для більш ретельного обстеження азотемію завжди слід доповнювати аналізом на креатинін. Це пов’язано з тим, що креатинін виробляється в м’язах із постійною швидкістю та виводиться тільки нирками, тому він набагато точніше відображає їхню фільтраційну здатність. Разом ці два аналізи дають повну картину та допомагають відрізнити справжню ниркову недостатність від тимчасових порушень.
Також гіпоазотемія може спостерігатися при: гепатиті та тяжкому нефрозі; надмірному споживанні рідини.
Підготовка до аналізу
Зразок крові зазвичай беруть вранці натще. Рекомендується утриматися від фізичних навантажень і дотримуватися дієти, що забезпечує достатнє споживання рідини та білка в дні, що передують аналізу.
Для правильного трактування результатів аналізу на сечовину в крові важливо пам’ятати, що на значення можуть впливати певні стани, наприклад зневоднення, яке може бути спричинене гарячкою, а також кількість білка в раціоні.