Осінні паразитарні інфекції: чим небезпечні аскариди?

Осінь — початок масового збору врожаю із землі. Яйця аскарид дозрівають у грунті саме до кінця літа. Люди погано миють овочі, їдять немиті фрукти з ринків і заносять яйця до рота. Пік заражень аскаридозом припадає на вересень–листопад.
Аскаридозом уражено близько мільярда людей у всьому світі, з найбільшою поширеністю в тропічних і субтропічних регіонах. Захворюваність на аскаридоз дуже висока серед дітей шкільного віку, які часто ігнорують правила гігієни.
Хто такі аскариди?
Ascaris lumbricoides — це паразитичний круглий черв, який може досягати значних розмірів: дорослі самки — до 30 сантиметрів завдовжки, а самці трохи менші. Ці нематоди мешкають переважно в тонкому кишечнику людини, де конкурують за поживні речовини. Однак життєвий цикл аскариди включає міграцію через безліч органів, включаючи легені, що робить захворювання мультисистемним.
Аскаридоз: які причини та фактори ризику?
Основною причиною аскаридозу є випадкове проковтування яєць гельмінтів. Ці яйця виводяться з фекаліями інфікованих людей і можуть зберігатися в ґрунті роками завдяки захисній оболонці. Ця оболонка має високу стійкість до впливу навколишнього середовища.
Основні фактори ризику включають: погані санітарні умови; теплий і вологий клімат; вживання в їжу немитих сирих овочів або неочищеної води.
Після проковтування яєць гельмінта в тонкому кишечнику вивільняються личинки. Вони пробуравлюють кишкову стінку і через портальну або лімфатичну систему досягають печінки, а потім легень. Приблизно через 10–14 днів перебування в легеневих альвеолах личинки піднімаються бронхіальним деревом до глотки, де знову проковтуються. Повернувшись у тонкий кишечник, вони дозрівають до дорослих нематод, завершуючи життєвий цикл приблизно через 2–3 місяці.
Як проявляється аскаридоз?
Симптоми аскаридозу залежать від стадії життєвого циклу паразита та його кількості. Багато пацієнтів із легкою формою інфекції навіть не підозрюють про те, що вони хворі, оскільки жодних ознак немає.
Легенева фаза аскаридозу: під час міграції личинок через легені у пацієнта може розвинутися реакція гіперчутливості, що характеризується сухим кашлем, утрудненим диханням і лихоманкою. Кровохаркання з’являється у більш тяжких випадках.
Кишкова фаза: після того, як дорослі нематоди оселяються в кишечнику, до поширених симптомів належать: біль у животі, часто локалізований в ділянці пупка, нудота, іноді блювання, метеоризм, діарея, втрата апетиту. Втрата ваги особливо помітна у дітей, оскільки аскариди позбавляють їх необхідних поживних речовин.
У разі масованого зараження можуть виникнути критичні стани. Кишкова непрохідність з’являється через скупчення глистів, які фізично блокують просвіт кишечника. Міграція аскарид призводить до їхнього потрапляння в жовчну або панкреатичну протоку, спричиняючи обструктивну жовтуху, холецистит або панкреатит.
Діагностика аскаридозу ґрунтується на сукупності клінічних, анамнестичних і лабораторних даних. Паразитологічне дослідження калу включає мікроскопічний пошук яєць аскарид у зразках. Оскільки яйцекладка надзвичайно висока, діагностика зазвичай не становить труднощів. Однак цей тест може бути негативним під час фази легеневої міграції. Тоді личинки виявляють у мокротинні, яке відкашлюється. В аналізі крові часто спостерігається збільшення кількості еозинофільних лейкоцитів, особливо виражене під час фази міграції паразитів у тканини. Здати діагностичні тести на аскаридоз можна в будь-якому з пунктів забору лабораторії «Лакмус».
Лікування аскаридозу переважно фармакологічне і спрямоване на знищення дорослих черв’яків. Препаратами вибору є бензимідазольні антигельмінтні засоби. Профілактика ґрунтується на перериванні циклу передачі паразита за допомогою поведінкових заходів: ретельно мийте руки з милом перед приготуванням їжі, перед їдою та після контакту із землею або відвідування туалету.