Вовчаковий антикоагулянт (LAC): як розібратися з показниками?

Вовчаковий антикоагулянт — це імуноглобулін, або антитіло, яке зв’язується зі специфічними фосфоліпідами та білками клітинної мембрани. Це аутоантитіло, тобто воно атакує внутрішні мішені в організмі, а не зовнішні загрози чи пухлинні клітини.
Вовчаковий антикоагулянт належить до антифосфоліпідних антитіл, до яких також належать антикардіоліпінові антитіла. Варто зазначити, що ця назва насправді не зовсім правильна, оскільки кінцевий ефект антикоагулянту полягає у сприянні утворенню тромбів, а це прямо протилежне тому, що передбачає прикметник «антикоагулянт».
Назва антитіла походить від ефекту, який спостерігається в пробірці, тоді як in vivo вважається, що воно взаємодіє з мембранними фосфоліпідами тромбоцитів — фрагментами клітин, які циркулюють у крові та відповідають за її згортання. Це явище не є унікальним для пацієнтів із вовчаком. Таким чином, слід розуміти, що аналіз крові на LAC спрямований на виявлення цього антитіла, яке відсутнє у здорових пацієнтів.
Для чого це потрібно?
Аналіз крові на LAC використовують для виявлення вовчакового антикоагулянту в пацієнтів із незрозумілою схильністю до утворення тромбів, тромбозом глибоких вен, артеріальною тромбоемболією та тромбоемболічними подіями загалом.
Саме по собі наявність антифосфоліпідних антитіл, зокрема LAC, не спричиняє жодних симптомів.
Спеціальна підготовка до аналізу не потрібна. Зазвичай тест проводять вранці після нічного голодування, до сніданку. Однак ви повинні повідомити лікаря про всі препарати, які приймаєте на цей момент, оскільки це може спотворити результати.
Нормальні значення LAC
Антитіла до LAC, як згадувалося вище, не виявляються у здорових пацієнтів. Наявність антитіл відзначається в пацієнтів із системним червоним вовчаком та іншими аутоімунними захворюваннями. Вовчаковий антикоагулянт також може вироблятися організмом у відповідь на приймання лікарських препаратів або інфекції дихальних шляхів, а також вірус Епштейна — Барр, сифіліс і гепатит С, ВІЛ та рак.
Антифосфоліпідний синдром, пов’язаний із виявленням вовчакового антикоагулянту, потребує ретельного вивчення, щоб диференціювати його від інших спадкових і набутих тромбофілій, зокрема гепарин-індукованої тромбоцитопенії, дефіциту білків C і S, тромбоцитопенічної пурпури тощо.
Нормальні значення: менше 1,2 (відсутність LAC); 1,2–1,5 (слабкий рівень LAC); 1,5–2,0 (помірний рівень LAC); понад 2,0 (високий рівень LAC). Здати аналіз можна в будь-якому з пунктів забору лабораторії «Лакмус».
Чи потрібні додаткові аналізи?
Цей аналіз зазвичай призначають у поєднанні з іншими дослідженнями, насамперед на наявність антитіл до кардіоліпіну та β2-глікопротеїну. Для встановлення точного діагнозу необхідно оцінити всі ці результати в сукупності та врахувати клінічну картину.
До інших аналізів, які часто призначають, належать: аналіз факторів згортання крові; загальний аналіз крові, особливо підрахунок тромбоцитів.
Дефіцит тромбоцитів досить часто зустрічається за наявності антикардіоліпінових антитіл.
Існує багато форм антикардіоліпінових антитіл. Виявлення антитіл у лабораторії є складним завданням через їхню гетерогенність. Залежно від лабораторії та використовуваного обладнання результати можуть значно відрізнятися.
Слід мати на увазі, що антикоагулянтна терапія варфарином або новішими пероральними антикоагулянтами може давати хибнонегативні результати.
Що робити, якщо результати позитивні? На жаль, не існує способу зменшити або усунути вовчаковий антикоагулянт шляхом зміни способу життя, а також немає жодних лікарських препаратів для цього. Тому мета полягає в тому, щоб на розсуд лікаря призначити антикоагулянтну терапію для зниження ризику тромбозу.